Краще буду мовчати, ніж зайве казати.
Бо в словах велемовних є стільки прикрас,
А якщо зупинитись, до них придивитись,
То спаде пелена, що сповита з окрас.
А за нею - реальність, яка все ж людина?
Що до цього скривала стає враз ясніш.
І одним до вподоби стає більш тварина...
Від тварини людина буває хитріш...
"З'їж пуд солі, щоб знати із ким ти в дорозі",-
Вірна мудрість тоді повстає яскравіш.
І коли є велика нужда в допомозі,
То тоді пізнається хто друг не за гріш.
Боже, мудрість подай, прозорливість і ясність,
Щоб уміла розкрити фальшивість й брехню.
Хай не буде упадку, а помічна вчасність,
Допоможе пізнати підступну злобу.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Церковь - невеста Христа - Анна Зотова Это второе мое произведение, написанное по мотивам псалма 44. Вдохновили меня стихи с 10-16, где говориться о прекрасном событии будущего: свадьбе на небесах Христа со своей Невестой-Церковью.: "...стала царица одесную Тебя в Офирском золоте. Слыши, дщерь, и смотри, и приклони ухо твое и забудь народ твой дом отца твоего. И возжелает Царь красоты твоей; ибо Он Господь твой и ты поклонилась Ему... Вся слава дщери Царя внутри: одежда ее шита золотом; в испещренной одежде ведется она к Царю; за нею ведуться к Тебе девы подруги ее..."
